Цікаві факти про колір

1. Бик на кориді атакує червоний плащ матадора, який називається мулета, зовсім не тому, що його дратує червоний колір – адже корови не розрізняють кольорів. Насправді бик реагує на рух, коли тореро розгойдує мулету. А червоний колір історично був обраний з тією метою, щоб кров бика була менш помітна.

2. Бортовий самописець, який встановлюється на літаках для запису інформації про технічний стан всіх пристроїв, а також дій і розмов екіпажу, нерідко називають «чорним ящиком». Хоча насправді цей пристрій має форму не скриньки, а кулі або циліндра, та й колір його не чорний, а червоний або оранжевий, щоб було легше знайти в разі аварії.

3. Широко відоме поняття «білий шум» – так говорять про сигнал з рівномірною спектральною щільністю на всіх частотах і дисперсією, рівною нескінченності. Приклад білого шуму – це звук водоспаду. Однак крім білого виділяють велику кількість інших кольорових шумів. Рожевим шумом називають сигнал, у якого щільність обернено пропорційно частоті, а в червоного шуму щільність обернено пропорційно квадрату частоти – на слух вони сприймаються більш «теплими», ніж білий. Також існують поняття синій, фіолетовий, сірий шуми і багато інших.

4. Короткохвильові складові сонячного спектра розсіюються в повітрі сильніше, ніж довгохвильові. Саме тому ми бачимо небо синім – адже синій колір знаходиться на короткохвильовому кінці видимого спектру. З аналогічної причини під час заходу або світанку небо на горизонті забарвлюється в червоні тони. У цей час світло йде по дотичній до земної поверхні, і його шлях в атмосфері набагато довше, в результаті чого значна частина синього і зеленого кольору із-за розсіювання залишає пряме сонячне світло.

5. Багато хто вважає, що зебра – це білий кінь у чорну смугу, так як у зебр білі животи. Проте дослідження зебр на ембріональній стадії показують, що фоновий колір тварини – саме чорний, тому зебру правильніше вважати чорної в білу смугу.

6. Раніше в Шотландії мала місце колірна диференціація кілтів. У залежності від свого сану людина мала право носити кілт з обмеженим набором кольорових смуг в тканині. Наприклад, шестиколірний кілт був винятковим привілеєм короля. Також набір квітів у кілті дозволяв судити звідки людина родом, так як ткачі мали обмежений для даної місцевості вибір рослин, з яких можна було отримати фарбу.

7. Аналогом російського вислову «біла ворона» у багатьох європейських мовах є ідіома «чорна вівця». Хоча якщо ми називаємо білою вороною просто виключного члена суспільства, то, називаючи людину чорною вівцею, європейці натякають ще й на небажаність перебування такого члена в суспільстві. У цьому сенсі ідіома зближується з іншим російським висловом – «паршива вівця».

8. Фасади готичних соборів під час їх спорудження в середньовіччі не обов’язково були такими ж сірими й суворими, якими ми бачимо їх зараз. Коли в 1990-х роках Ам’єнський собор у Франції зазнав лазерної очищення, було виявлено, що фасад багато століть тому був розфарбований у різноманітні яскраві кольори. Зараз цей собор у свята підсвічується тими ж квітами, як це було в 13 столітті.

9. В одній з в’язниць штату Джорджія вся внутрішня частина чоловічого відділення пофарбована в рожевий колір, а укладені носять рожеву форму. Як заявив начальник в’язниці, після цього нововведення у в’язниці стало значно менше конфліктів серед ув’язнених. Жіночу частину в’язниці пофарбували в лимонно-зелений, правда, чи є від нього такий же ефект, не повідомляється.

10. У 1668 році цар Олексій Михайлович доручив голландському інженеру Давиду Бутлеру побудувати корабель «Орел», що став першим в історії російського військово-морського флоту. Після закінчення будівництва виникло питання – який прапор піднімати на кораблі, адже у нашої країни спільності тоді взагалі не було. Цар наказав запитати поради у Бутлера, і той відповів, що на його батьківщині піднімають триколірний прапор з червоною, білою та синьою смугою (він зберігся в Нідерландах і по сьогодні). Для нашого корабля взяли ці ж кольору, тільки поміняли порядок смуг на білу, синю і червону. До речі, і сьогодні ніякого офіційного тлумачення кольорів російського прапора не існує.

11. Коричневий колір сьогодні строго асоціюється з нацизмом. Хоча обраний він був нацистами не спеціально, а за цілком прозаїчної причини. Коли Німеччина втратила свої африканські колонії після Першої Світової війни, на складах залишилася велика кількість уніформи коричневого кольору (спеціально для африканських ландшафтів). Цю уніформу націонал-соціалістична партія і придбала задешево для своїх штурмових загонів.

12. Більярд пішов від ігор з ціпком та кулями на відкритому повітрі і в якійсь мірі споріднений гольфу і крокету. Тому в данину традиції сукно на більшості більярдних столів зелене, як і колір трави.

13. Багато хто з нас користуються зубною пастою з декількох смужок (наприклад, червоною, білою та синьою). Однак чому смужки залишаються рівними, а кольори не перемішуються? Для цього використовується спеціальний тюбик, запатентований в США в кінці 1950-х років. Шийка такого тюбика є подовженою трубкою, яка закінчується на рівні наповнення білої основи пасти. Ближче до шийки в цій трубці є маленькі отвори, через які надходять кольорові наповнювачі.

14. Іспанська королівська родина і дворянство пишалися тим, що, на відміну від простого народу, вони ведуть свій родовід від вест-готів і ніколи не змішувалися з маврами, які проникли до Іспанії з Африки. На відміну від смуглокожіх простолюдинів, на блідій шкірі представників вищого стану виділялися сині вени, і тому вони називали себе sangre azul, що означає «блакитна кров». Звідси цей вираз для позначення аристократії проник у багато європейських мов, у тому числі і в російську.

15. Прапор Філіппін складається з білого трикутника, в якій укладені сонце і зірки, і двох смуг – синьої і червоної. Це єдиний державний прапор, у якого є два рівноправних варіанти: у мирний час синя смуга зверху, а червона знизу, а коли Філіппіни в стані війни, то навпаки

16. Твердження про те, що людський мозок сприймає колір, розкладений на червону, зелену і синю складові, невірно. Насправді мозок отримує інформацію про різницю яскравості між білим і чорним, між зеленим і червоним, а також між синім та жовтим кольорами. Це пояснює той феномен, що люди однаково сприймають колір предметів при різних джерелах освітлення.

17. В епоху чорно-білого телебачення в камерах часто застосовувалися червоні фільтри, через що червона помада робила губи на екранах телевізорів блідими. Тому дикторш і актрис гримували зеленими рум’янами і помадою.

18. Спочатку в японській мові не було розходжень між синім і зеленим кольором, і для їх позначення застосовувалося одне слово – Аой. Відрізняти синій і зелений в освітніх посібниках почали лише в середині 20 століття, але навіть сьогодні словом Аой можуть позначати колір рослинності. І в багатьох інших азіатських мовах навіть якщо є окремі слова для цих квітів, природні об’єкти, наприклад листя, позначаються синім, і тільки рукотворні зелені предмети власне зеленим.

19. Блакитний колір очей – це результат мутації в гені HERC2, через яку у носіїв такого гена знижена вироблення меланіну у райдужній оболонці ока. Виникла ця мутація приблизно 6-10 тис. років тому в північно-західній частині чорноморського узбережжя, так що всі люди з блакитними очима можуть вважатися родичами.

20. Довгий час вважалося, що давньогрецькі скульптури з білого мармуру були спочатку безбарвними. Проте недавні дослідження вчених підтвердили гіпотезу, що статуї розфарбовувалися в широку гаму кольорів, які з часом зникли під тривалим впливом світла і повітря.

21. Хоча багатобарвний спектр веселки безперервний, за традицією в ньому виділяють 7 кольорів. Вважають, що першим вибрав це число Ісаак Ньютон. Причому спочатку він розрізняв тільки п’ять кольорів – червоний, жовтий, зелений, блакитний і фіолетовий, про що і написав у своїй «Оптиці». Але згодом, прагнучи створити відповідність між числом кольорів спектру і числом основних тонів музичної гами, Ньютон додав ще два кольори.

22. Цуценята далматинців народжуються повністю білими.

23. Рожеве забарвлення фламінго дане їм не з народження, а походить від вживаних у їжу маленьких червоних рачків або водоростей, у яких міститься каротиноід.